На сьогодні єдиним дієвим методом реабілітації хворих з сенсоневральною глухотою є кохлеарна імплантація. Це хірургічне втручання, що полягає у протезуванні недіючого рецептора слухового аналізатору – органу Корті.

Кохлеарний імплант складається з двох частин: тієї, що імплантується – вживлюється під м’які тканини в структури скроневої кістки, та зовнішньої (процесору), що носиться зовні. Цей пристрій сприймає звукові коливання, трансформує їх у електричні, які передає на збережені волокна слухового нерву.

Сама по собі кохлеарна імплантація дає лише можливість навчитися чути та розмовляти. Для реалізації цієї можливості необхідна злагоджена та сумлінна робота всієї команди, що включає реципієнта імпланту, його батьків, аудіолога, сурдолога, сурдопедагога, хірурга, соціальних працівників, психолога, інженера-акустика.

Показаннями для кохлеарної імплантації є двостороння сенсоневральна глухота – підвищення порогів сприйняття звуків в мовленевому діапазоні (0,5-2 кГц) понад 90 дБ. При менших втратах звукосприйняття кохлеарна імплантація здійснюється лише в тоді, коли при оптимально підібраних слухових апаратах не досягається достатня розбірливість мови.

Протипоказаннями для кохлеарної імплантації є:

• набуті та вроджені вади завитка, що унеможливлюють введення електроду;
• ретрокохлеарні ушкодження слухового аналізатора;
• соматичні та психічні захворювання та розлади, що унеможливлюють хірургічне втручання або подальшу слухомовленеву реабілітацію;
• відсутність мотивації у хворого або його батьків до післяопераційної слухомовленової реабілітації.

Наразі існує чотири фірми-виробника кохлеарних імплантів: «Med-El», «Cochlear», «Oticon», «Advanced Bionics». Вони ефективні рівною мірою.

Ефективність слухомовленевої реабілітації значною мірою залежить від зусиль, затрачених на реабілітацію батьками та командою спеціалістів.